Коли грант виділений в іноземній валюті, а витрачається переважно в гривні, між затвердженням бюджету і фактичною оплатою рахунків завжди проходить якийсь час. За цей час курс може змінитися, і організація опиняється або з нестачею коштів на заплановану діяльність, або з невеликим надлишком, яким теж потрібно розпорядитися правильно. Розуміння цього механізму заздалегідь рятує від прикрих сюрпризів під час реалізації проєкту.
У чому суть валютного ризику
Бюджет заявки зазвичай складають у валюті гранту на момент подання. Але транші надходять і витрачаються пізніше, іноді з розривом у кілька місяців. Якщо за цей час курс обміну зміниться, сума в гривні, яку фактично отримає організація за той самий валютний транш, теж зміниться. Це стосується практично будь-якого міжнародного фінансування і не є якоюсь особливою проблемою конкретної організації: із цим працюють усі, хто отримує кошти не в національній валюті.
Особливо помітним валютний ризик стає в проєктах із тривалою реалізацією, де від затвердження бюджету до останнього траншу минає рік і більше. За такий період курс здатен змінитися відчутно, тому організації, яка планує довгостроковий проєкт, варто закладати обговорення курсових питань у комунікацію з донором ще на етапі підготовки заявки, а не відкладати цю розмову на потім.
Як донори зазвичай підходять до курсу
Єдиного універсального правила не існує, кожна програма визначає власний підхід, і його обов'язково потрібно уточнювати в конкретній грантовій угоді. Проте на практиці трапляються кілька типових моделей.
| Типовий підхід | Що це означає для організації |
|---|---|
| Курс фіксується на дату підписання угоди | Подальші коливання курсу донор, як правило, не компенсує і не забирає різницю |
| Курс визначається на дату кожного траншу | Сума в гривні може відрізнятися від траншу до траншу |
| Курс визначається на дату фактичної банківської конвертації | Остаточна сума залежить від банку і моменту здійснення операції |
Саме тому перше, що варто зробити ще до старту проєкту: письмово уточнити в донора, який саме підхід застосовується у вашому випадку, і зафіксувати цю відповідь для команди.
Курсова різниця: дефіцит і надлишок
Курс може рухатися в обидва боки, тож наслідком коливання буває як нестача коштів, так і невеликий надлишок понад заплановане.
Головне правило поводження з курсовою різницею
Незалежно від того, утворився дефіцит чи надлишок, самостійне рішення без узгодження з донором є ризикованим. Типова практика: письмово повідомити донора про курсову різницю та отримати підтвердження, як саме нею розпорядитися, перед тим як вносити зміни до фактичних видатків проєкту.
Надлишок коштів не можна автоматично вважати «вільними грошима» організації: у більшості випадків такі суми або повертають, або спрямовують на узгоджену з донором мету в межах того самого проєкту. Дефіцит, своєю чергою, не варто закривати мовчки за рахунок інших статей бюджету без попередження, бо це може порушити умови угоди.
Як зменшити ризик на етапі планування
- Закладайте невеликий резерв. Помірний запас у бюджеті на непередбачені витрати частково згладжує курсові коливання, якщо це дозволено умовами програми.
- Уточнюйте правила донора заздалегідь. Питання про підхід до курсу краще поставити ще до підписання угоди, а не в процесі виконання проєкту.
- Ведіть облік курсу для кожної операції. Фіксуйте, за яким курсом відбулася конвертація конкретного траншу, це знадобиться і для фінансового звіту.
- Плануйте великі закупівлі обережно. Якщо можливо, розподіляйте значні витрати в часі, а не одразу після надходження всієї суми траншу.
Типові помилки організацій
Найчастіше проблеми виникають не через сам курс, а через те, як організація на нього реагує. До типових помилок належать: мовчазна зміна бюджету без письмового узгодження з донором, відсутність окремого обліку курсу по кожній операції, і плутанина між курсом Національного банку та курсом фактичної банківської конвертації під час підготовки фінансового звіту. Кожна з цих ситуацій легко вирішується, якщо питання курсу винесене в письмове листування з донором заздалегідь, а не з'ясовується постфактум.
Ще одна поширена помилка: покладатися на пам'ять команди замість фіксованого запису. Коли облік курсу ведеться лише в головах відповідальних людей, будь-яка зміна в команді проєкту призводить до втрати частини інформації, яка потім потрібна для звітності. Досить завести просту таблицю з датою операції, сумою в іноземній валюті, курсом і сумою в гривні, щоб повністю закрити це питання без додаткових зусиль.
Чек-лист перед стартом проєкту
Перевірте до першого траншу
- Ви письмово уточнили в донора підхід до курсу обміну.
- У бюджеті передбачений помірний резерв, якщо умови програми це дозволяють.
- Ви знаєте, до кого звертатися у разі суттєвого відхилення курсу.
- У вас є система фіксації курсу на кожну операцію конвертації.
- Команда розуміє, що курсову різницю не можна вирішувати самостійно без донора.
Валютний ризик неможливо усунути повністю, але його цілком можна зробити передбачуваним, якщо говорити про нього з донором чесно й заздалегідь, а не мовчати до останнього звіту.